Дитячі роки С.В.Ковалевської пройшли у Білорусії, а саме: у містечку Палібіно Вітебської губернії у помісті свого батька. Цей період дитинства С.В.Ковалевська майстерно відобразила у своєму автобіографічному творі: «Воспоминания детства», де вона з великою приязню відзивалась про білоруську природу.
Вона любила ходити по лісу, збирати ягоди та гриби. Софа у свої 12 років писала гарні вірші, їх навіть схвалив письменник Федір Михайлович Достоєвський, який був частим гостем Корвін-Круковських. Одночасно Софа виявила нездоланну тягу до наукових знань, в особливості до математики. Свою пристрасть до математики та любов до поезії вона зберегла на все життя. Вона казала, що не можна бути математиком, не будучи у той самий час і поетом у душі.
С.В. Ковалевська вважає, що перший інтерес до математики з’явився у результаті її дитячих бесід з своїм дядьком Петром Васильовичем Корвін-Круковським, людиною, начитаною і дуже люблячою дітей.
Цікава розповідь С.В.Ковалевської про те, що за нестачею шпалер, одна зі стін її дитячої кімнати була обклеєна папірцями літографованого курсу лекцій з диференційного та інтегрального обчислення академіка М.В.Остроградського, які колись слухав її батько.
«У той час мені було 11 років. Роздивляючись якось стіни дитячої, я побачила, що там зображені деякі речі, про котрі мені доводилось чути від дядька. Перебуваючи під впливом його розповідей, я з особливою увагою стала вдивлятися в стіни. Мене забавляло роздивлятися ті пожовклі від часу аркуші усі поцятковані якимись ієрогліфами, сенс яких вислизав від мене, та які, я це відчувала, повинні були значити щось розумне та цікаве. Я, бувало, цілими годинами стояла перед стіною і все перечитувала там написане... На скільки глибоке враження призвели на мене ці поняття, можна побачити з того, що коли через декілька років я у Петербурзі брала уроки у А.Н. Страннолюбського, то він, пояснюючи мені ці самі поняття, здивувався, як я швидко їх зрозуміла, і сказав: «Ви так зрозуміли, буцімто знали все це наперед». Й дійсно, з формального боку, багато із цього було мені вже давно відомо».
Перше систематичне навчання з математики С.В.Ковалевська отримала у Йосифа Ігнатієвича Малевича, який оселився у Палібіно, з яким вона пройшла арифметику, елементарну геометрію та алгебру.
Й.І.Малевич захоплювався вражаючими здібностями своєї учениці, її успіхи призводили його у захоплення. Він зі справжнім задоволенням намагався розвити її математичний талант та здатність до логічного мислення.
Однак таке математичне направлення у вихованні Софи не сподобалось батьку, який мав сильні упередження проти вчених тенденцій. Уроки математики у Малевича були зупинені. Софа стала вивчати математику самостійно. Об’єктом вивчення став «Курс алгебры Брудона», книга, дарована їй Й.Ш. Малевичем. Вивчати довелось потайно.
«Йдучи спати я клала книгу під подушку, і потім, коли всі засинали я при слабкому світлі лампади або нічної лампи зачитувалась цілими ночами».
Та в подальшому батько змінив свій погляд на математичну освіту своєї дочки. Допоміг цьому наступний випадок: «Наш сусід за маєтком, професор Тиртов, привіз нам якось свій елементарний підручник з фізики. Я спробувала читати цю книгу, та на превеликий жаль у розділі про оптику зустріла тригонометричні формули, синуси, косинуси, тангенси».
Софа по своєму пояснила ті формули, вона самостійно пішла тим же шляхом, який застосовувався історично, тобто замість синусу брала хорду. Професор Тиртов був дуже здивований математичною обдарованістю 16-річної дівчини.
«Він ,- за словами Софи ,- у той же час пішов до мого батька та став гаряче переконувати його у необхідності вчити мене самим серйозним чином. При цьому він порівнював мене з Паскалем. Тоді після деякого вагання мій батько згодився взяти мені у вчителя А.Н. Страннолюбського, з яким ми у подальшому успішно прийнялись за роботу і в продовж зими пройшли аналітичну геометрію, диференційне та інтегральне обчислення».
Осінню 1868р. С.В.Ковалевська вийшла заміж та з чоловіком поїхала до Петербургу, де добилася дозволу слухати лекції відомого фізіолога Івана Михайловича Сеченова (1829-1905). У той час доступ до університету для жінок був зачинений.
Через рік С.В. Ковалевська переїздить у Германію в Гейдельберг, де разом зі своєю подружкою Юлею Всеволодівною Лермонтовою відвідувала цікавлячі її лекції.
У той час великою славою користувався професор математики Берлінського університету Карл Вейерштрасс (1815-1897), якого С.В. Ковалевська шанувала «одним з видатніших математиків усіх часів».
Софія їде до Берліну для того, щоб послухати лекції самого Вейерштрасса. Та Вчена рада Берлінського університету не допускала жінок у свої лави, вона не зробила винятку і для С.В. Ковалевської. Тоді Софія вирішила звернутися за допомогою до самого Вейерштрасса і пішла до нього до дому. Замкнений та вибагливий Вейерштрасс був яскравим супротивником жіночої освіти і був за недопущення жінок до германських університетів.
Вейерштрасс прийняв С.В Ковалевську недружелюбно та щоб скоріше відчепитись від настирливої відвідувачки, він задав їй декілька важких задач для розв’язку дома, надіючись, що вона не впорається з ними. Ви не повірите як здивувався відомий професор, коли у назначений термін Софія прийшла до нього з ідеально розв’язаними задачами. Після цього випадку Вейерштрасс погодився займатися з нею приватно. Скоро С.В. Ковалевська зробилася улюбленою ученицею Вейерштрасса. Ковалевська займалась у Вейерштрасса чотири роки. На цих заняттях Вейерштрасс повторював своїй учениці зміст своїх лекцій, які він читав студентам, ділився ненадрукованими роботами та обговорював новини науки.
Роки упорної праці під керівництвом Вейерштрасса завершилися для С.В. Ковалевської трьома самостійними науково-дослідницькими працями, виконаними нею на здивування та захоплення свого вчителя. За ці праці, за проханням професора Вейерштрасса, Геттінгенський університет у 1874 році присудив для С.В. Ковалевській степінь доктора філософії ‘з найкращими похвалами’.
Скоро С.В. Ковалевська з мужем повернулася на Вітчизну. Похмуро зустріла царська Росія свою талановиту дочку, яка зарекомендувала себе чудовими роботами у області математики. Для неї не було знайдено пригожої роботи, її навіть не прийняли до праці на Вищих жіночих курсах, відкритих у Петербурзі у 1878 році, над відкриттям яких вона працювала.
Один з вищих руських чиновників сказав так: «Ковалевська та її маленька дочка встигнуть постаріти перш ніж жінки будуть допущені до університету».
На деякий час Софія Василівна відійшла від наукової праці та зайнялася літературно-публіцистичною діяльністю.
4 вересня 1883 року, за проханням руських науковців, С.В. Ковалевська прийняла активну участь у роботах VII з’їзду руських науковців та докторів, виступивши зі своєю новою роботою: «О преломлении света в кристаллах».
Втративши всяку надію одержати кафедру на батьківщині Ковалевська у1883р. по запрошенню видного шведського вченого-математика професора Миттол Леффлера зайняла посаду приват-доцента у Стокгольмському університеті, а у 1884 році – посаду ординарного штатного професора цього ж університету. У Швеції Софія Василівна не тільки читає лекції але й успішно займається науковою роботою і час від часу займається літературою. Вона є автором чудових художніх творів. Її перу належать «Спогади дитинства» драма «Боротьба за щастя» роман «Нігілістка» та інші.
У 1888 році С.В.Ковалевська закінчила нову наукову роботу - «Задача про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». Ця робота стала дійсним науковим тріумфом С.В. Ковалевської. Вона вирішила проблему. яку людство без успіху вирішувало на протязі багатьох і багатьох років.
С.В.Ковалевська послала свою роботу на конкурс, який був об’явлений на цю тему паризькою академією наук. Ось що пише з цього приводу сама С.В.Ковалевська: «Результати перевершили мої сподівання. Всіх робіт було запропоновано близько 15, але гідною премії була визнана моя. Та й цього мало. Із-за того що ця ж тема задавалась вже три рази підряд і кожного разу залишалась без відповіді, а також в силу важливості досягнутих мною результатів, Академія постановила наукову першу премію у розмірі 3000 франків збільшити до 5000 франків. Після цього був відкритий конверт, і всі дізналися, що я автор цієї праці. Мене зараз же повідомили, і я поїхала в Париж, щоби бути присутньою на призначеному з цього приводу, засіданні академії наук. Мене прийняли надзвичайно урочисто, посадили поряд з президентом, який проголосив схвальну промову, і в загалі я була вся обдарована пошаною.»
У 1889 році С.В.Ковалевській була присуджена ще одна премія, на цей раз від Шведської академії наук, за другу роботу про обертання твердого тіла.
Ковалевська стала знаменитою, про неї забалакав весь науковий світ. Її портрети з біографією розміщувалися на шпальтах газет і журналів. Але закордон не зміг задовольнити загалом російську натуру Ковалевської, і вона всією душею прагнула на батьківщину. Але, не дивлячись на всі намагання її друзів та шанувальників, царська влада не вважала за потрібне, надати їй придатну роботу в Росії.
Багато зробив для С.В.Ковалевської великий російський математик академік Пафнутій Львович Чебишев, який у 1889 році разом з академіками Імшенецьким та Буняковським добилися вибрання Ковалевської членом-кореспондентом Російської академії наук. Про це П.Л.Чебишев звістив С.В. Ковалевську спеціальною телеграмою.
Отримавши звістку про це, Софія Василівна з захопленням вигукнула : « Кінець кінцем я удостоєна честі від рідної мені Батьківщини! Кінець кінцем російська жінка увійшла до Академії наук!»
Російські передові вчені завжди підтримували Софію Василівну. Так, вплив Чебишева, Жуковського, Тимирязєва допомогли Ковалевській подолати всі перешкоди, які заважали її науковій роботі.
Н.Ю. Жуковський, який познайомився с Софією Василівною у 1883 році, на VII з’їзді російський науковців та лікарів, згадував : «Про неї збереглося у мене самий відрадний спогад. Жива, життєрадісна, вона з однаковим бажанням говорила і про математику, і про прогулянки до моря».
Мой 11 класс делал постановку про жизнь Софьи Ковалевской на неделю математики, очень трогательная история получилась - замечательная женщина!
ОтветитьУдалитьТак, все її життя було присвячено математиці, велика жінка!!!
Удалить