19 червня народився видатний вчений Блез Паскаль

Блез Паскаль - видатний французький математик, фізик, письменник, релігійний філософ; його авторству належить цілий ряд робіт, присвячених теорії чисел, алгебрі, теорії ймовірності. Вчений був одним із засновників математичного аналізу, проективної геометрії, створив перші зразки лічильної техніки, сформулював основний закон гідростатики. Блез Паскаль народився 19 червня 1623 в Клермоні; його батько був головою суду, одним з найвідоміших юристів міста. Всі Паскалі відрізнялися неабиякими здібностями, а в Блеза обдарованість проявилася з раннього дитинства.

У 1631 р Етьєн Паскаль, глава сімейства, перебрався з дітьми в столицю і спрямував зусилля на розвиток розумових здібностей Блеза. Особливу увагу і син, і батько приділяли математиці. У їхньому будинку щотижня проходили засідання своєрідного гуртка математиків. У цих зустрічах 16-річний Паскаль-молодший почав брати найактивнішу участь і настільки швидко розвивався, що був у числі перших навіть серед дорослих. У цьому ж віці він склав працю «Досвід про конічні перетини»; в ньому містилася теорема, названа зараз теоремою Паскаля. Даний трактат дійшов до нашого часу у вигляді невеликого уривка.
Природа наділила Блеза Паскаля незвичайними, видатними здібностями, але обділила здоров'ям. Коли їхня сім'я переїхала в Руан в січні 1640, самопочуття Блеза почало помітно погіршуватися. Він винайшов арифметичну машину, чим прославився навіть за межами своєї батьківщини, але інтенсивні навантаження серйозно нашкодили його здоров'ю. Які забили тривогу батько, друзі, лікарі заборонили будь-яку розумову діяльність, і Блез поступово втягнувся у світське життя з її задоволеннями і захопленнями. Однак в істинному розумінні світською людиною він так і не став: з його боязкістю, зайвої наївністю, щирістю він вибивався із загальної маси.

У 1646 р відбулася подія, направившее біографію Паскаля в зовсім інше русло. Він знайомиться з Янсенізм і відчуває сумніви з приводу виправданості занять наукою, замислюється, чи не є його діяльність богопротивного, але не залишає її. У листопадову ніч 1664 Паскаль, за його власним визнанням, пережив осяяння згори, але що саме воно собою являло, він не розповів навіть найближчим. Після цього вчений обірвав всі світські зв'язку, звернувся з проханням стати його духівником до глави монастиря Пор-Рояль і виїхав з Парижа.

Поживши якийсь час у герцога де Люїнь, він у прагненні до ще більшого усамітнення їде в монастир Пор-Рояль, пориває з науковою діяльністю і направляє весь свій розум і сили на літературу, що захищає «вічні цінності». Незважаючи на суворий спосіб життя, він відчуває духовний підйом і відчуває себе набагато краще, його блискучий інтелект стає потужною зброєю в боротьбі з ідейними супротивниками.

Протягом 1656-1657 рр. публікуються його «Листи провінціала», що викликали в суспільстві справжній скандал. Це твір, справжній шедевр сатиричної прози, зіграло чималу роль у підриві репутації єзуїтів. Твір вийшло під псевдонімом, тим не менш, Паскалю довелося вживати заходів безпеки, щоб не опинитися в Бастилії.

Приблизно 1652 р у Паскаля виник задум фундаментальної роботи «Апологія християнської релігії», яка захищала б релігійний світогляд. Для майбутньої «Апології» з середини 1667 Паскаль робив записи, але надалі не зміг перетворити їх в щось цільне і масштабне через погіршення здоров'я і заборони лікарів на будь-які розумові навантаження.

Коли Паскаль помер, його приятелями були виявлені цілі пачки таких записів, приблизно 1000 уривків різного розміру, смисловий закінченості і жанру. Їх розшифрували в 1669 р і опублікували у вигляді книги «Думки про релігію та інших предметах» (відоміший скорочений варіант - «Думки»). Цей твір нерідко порівнювали з «Дослідами» Монтеня і філософськими роботами Декарта.

Починаючи з 1658 недуги Блеза Паскаля стрімко прогресують, він відчуває себе дуже слабким, його мучать сильні головні болі. Очевидці згадували його, чоловіка в розквіті років, як виснаженого старого. Сучасні вчені визначили, що у Паскаля був цілий букет хвороб - рак мозку, ревматизм та ін. Відчуваючи величезні фізичні страждання, не маючи можливості займатися улюбленими справами, він віддає сили благодійності, періодично наносить візити старим друзям. 39-річний Паскаль помер 19 серпня 1662 після агонії, яка тривала цілий добу. Поховали його в паризькій парафіяльній церкві Сен-Етьєн-дю-Мон.