8 березня день народження Тараса Григоровича Шевченка

Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних талантів та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, і коли в Україні буде поважатися мову, культура та історія народу, тоді й люди будуть щасливі.

Народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці в Черкаській області. Рано залишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років його взяли "козачком" у двір поміщика П. Енгельгарда, з яким спочатку переїхав до Вільнюса, а потім - до Петербурга. У 1832 р Шевченка віддали "у науку" до художника В. Ширяєва. У 1838 році за підтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вельгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.

У тому ж році він прийнятий в Академію мистецтв, яку він закінчив у 1844 році. У 1843 і 1845 рр. Шевченко приїздив на Україну і працював художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У лютого 1847 Т. Шевченко затверджений на посаду викладача малювання Київського університету. 24 березня 1847 за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства і за антисамодержавні поезії Т.Шевченка заарештований і засланий в Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати і малювати. Під час заслання Шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.

У 1857 році зусиллями друзів Т. Шевченка повернули із заслання і в 1858 році він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 році приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в Україні і зобов'язали переїхати до столиці. Десятирічна заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Т. Шевченка 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, в травні 1861 року його прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.

Пам'ятник Тарасу Шевченку поблизу червоного корпусу університету Т. Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій "Кобзар", в 1845 році - героїчно-романтична поема "Гайдамаки". У 1843-45 роках він написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим ...", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох" , "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час укладення писав вірші, які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Т. Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні в 1858 році Т. Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів Т. Шевченка цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".

Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графік, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено більше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять імені видатного сина українського народу - Тараса Шевченка.